Корзина
не выбрано ни одной книги

Книги по тегам:


ІАБВГДЕЖЗИЙКЛМНОПРСТУФХЦЧШЩЭЮЯ

Організація медико-соціальної допомоги дітям з вадами зору в Україні

Організація медико-соціальної допомоги дітям з вадами зору в Україні
Раздел: Диагностика

Книга розрахована на офтальмологів, організаторів охорони здоров'я, закладів соціального захисту населення.

Цена: 240 грн.
Год выхода
Количество страниц

Рецензенти: М.М. Сергієнко, член-кор. НАН та АМН України, д.мед.н., проф. А.М. Нагорна, д.мед.н., проф.
В монографії “Організація медико - соціальної допомоги дітям з вадами зору в Україні”

представлені сучасні погляди на інвалідність внаслідок патології очей у дітей, на реабілітацію дітей з вадами зору та визначені сучасні можливості реабілітації, як медичні так і професійні. Уперше висвітлені питання складання індивідуальної програми реабілітації, визначення реабілітаційного потенціалу та прогнозу у дітей з різною інвалідизуючою патологією очей, стандарти обстеження та лікування, нові технології у дитячій офтальмології. Приведені засоби оцінки професійних можливостей та вибору професії для дітей з вадами зору, перелік професій та учбових закладів для працевлаштування неповнофункціональних осіб з патологією очей. Вперше представлена інтергативно-диференційована модель організації офтальмологічної допомоги в Україні, розроблені комплексні заходи по удосконаленню медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкою патологією очей.

Книга розрахована на офтальмологів (інтернів, лікарів ЛПЗ, лікарів лікувально-педагогічних комісій, МСЕК, JIKK, шкіл сліпих та слабозорих, УПВ УТОС), організаторів охорони здоров'я, закладів соціального захисту населення, Центрів зайнятості, педагогів загальноосвітніх шкіл, шкіл для сліпих та слабозорих, батьків дітей з вадами зору.


Зміст

Передмова - 5
Вступ - 6
1. Захворюваність та інвалідність дітей внаслідок патології органа зору  - 8
(Крижановська Т.В., Риков С.О.)
1.1. Поширеність хвороб ока - 8
1.2. Прогнозування ризику поширеності офтальмологічної патології серед населення України - 10
1.3. Епідеміологія інвалідності дітей з вадами зору - 15
1.4. Стан реабілітації хворих з вадами зору в Україні - 19
1.5. Стан медико-соціальної експертизи при захворюваннях очей - 22
2. Сучасний погляд на інвалідність по зору як соціальну проблему - 23
(Крижановська Т.В.)
2.1. Інвалідність по зору як соціальна проблема - 23
2.2. Реабілітація, визначення реабілітаційного потенціалу і прогнозу - 25
2.3. Методика складання індивідуальної програми реабілітації - 32
2.4. Експертна тактика при основних інвалідизуючих захворюваннях очей - 35
3. Профілактика інвалідності внаслідок спадкових та уроджених хвороб: генетичне консультування, організація, діагностика, оцінка ризику, засоби попередження  - 41
(Крижановська Т.В.)
3.1. Загальні принципи медико-генетичного консультування та завдання генетичної допомоги хворим з патологією очей - 42
3.2. Організація офтальмологічної генетичної допомоги та діагностики спадкового захворювання очей - 43
3.3. Оцінка ризику спадкового захворювання - 47
3.4. Клініко-генетичні паралелі при спадкових порушеннях зору - 48
3.5. Заходи сімейної профілактики спадкових порушень - 52
4. Концептуальний підхід до організації офтальмологічної медико-соціальної допомоги дітям з вадами зору в Україні  - 54
(Риков С.О.)
4.1. Шляхи оптимізації організації офтальмологічної допомоги дітям з тяжкою патологією очей - 54
4.2. Обсяг обов’язкового комплексу (стандарт) офтальмологічного обстеження та лікування дітей з патологією органа зору - 57
4.3. Офтальмологічна допомога дітям України з використанням інтегративно-диференційованої організаційної моделі - 69
4.4. Положення про центри медико-соціальної реабілітації - 108
5. Професійна орієнтація та професійна підготовка підлітків з вадами зору - 112
(Крижановська Т.В.)
5.1. Законодавство України про профорієнтацію та профнавчання підлітків. Організація трудової реабілітації - 112
5.2. Принципи та критерії профорієнтації та трудового навчання підлітків з дефектами зору - 114
5.3. Психологічні аспекти профорієнтації дітей з вадами зору - 116
5.4. Медичні показання до професійної орієнтації, профнавчання і працевлаштування дітей з дефектами зору - 116
Заключения. Система заходів по удосконаленню медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкою патологією очей - 120
Додатки - 123
Література - 171
Відомості про авторів - 175


Вступ

Сьогодні в Україні визначені основні стратегічні напрямки розвитку охорони здоров'я, реалізація яких підпорядкована єдиній меті - збереженню здоров'я громадян. Незаперечно, що найважливішим пріоритетом як у державі, так і в галузі буде охорона материнства й дитинства [1].

Профілактика інвалідності дитинства відноситься до числа пріоритетних світових медико-соціальних проблем. Вона є одним із головних напрямків соціальної політики держави і діяльності охорони здоров'я. Інвалідність не лише один із показників здоров’я населення. Показник інвалідності відображає стан економічного та соціального благополуччя країни. На формування інвалідності впливає багатокомпонентний комплекс факторів, серед яких поряд з захворюваністю, травматизмом слід виділяти недостатній рівень фінансування системи охорони здоров'я, дестабілізацію умов життя, смертність у працездатному    віці, зниження рівня народжуваності, обмеженість заходів із соціального захисту населення, еколого-біологічні фактори, психоемоційні стресові впливи тощо.

Експерти ООН та Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я вважають, що кількість людей з обмеженнями життєвих та соціальних функцій складають 10% населення земної кулі, з них понад 120 млн. складають діти та підлітки. У світі нараховують понад 180 млн. сліпих та слабозорих, у числі яких 45 млн. сліпих. Кожної хвилини сліпне 1 дитина і 12 дорослих. За останні 20 років число незрячих збільшилось на 20 млн. осіб. Кількість незрячих, за прогнозами ВООЗ, подвоїться до 2020 року. Майже дві третини випадків сліпоти можуть бути попереджені чи вилікувані. Однак реалізація цих можливостей, що вимагає значних матеріальних асигнувань, в різних країнах дорівнює від 15 до 75% (ВООЗ-Женева - т.1 - С.131).

На жаль ці світові проблеми не обминають і нашу країну. Офіційні дані характеризують масштаби цієї проблеми в Україні. Так, за останні 6 років кількість усіх інвалідів зросла з 2 млн. до 2,5 млн., що становить більше, ніж 5% від загальної чисельності населення України.

Абсолютна кількість дітей-інвалідів на кінець 2002 року перевищувала 143 тис. (1995 р. - 135 тис.). Тенденції приросту загальної інвалідності дітей від 0 до 16 років по Україні (19%) на фоні зменшення чисельності дитячого населення, дозволяють розглядати проблему дитячої та підліткової інвалідності в національному контексті.

У співвідношенні з міжнародними тенденціями у області соціальної політики стосовно осіб з обмеженням життєдіяльності Україною у 1991 році були прийняті Закон "Про соціальну захищеність інвалідів" і Комплексна програма профілактики інвалідності в Україні (1994), Положення про організацію професійної орієнтації населення (1995), Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів (схвалена Постановою Кабінету Міністрів України №1545 від 12.09.2000 р). Національна програма “Діти України", Комплексна програма профілактики інвалідності серед дітей та населення працездатного віку на період 2000-2005 p., Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства і дітям інвалідам" №2109 від 16.1 1.2000    p.. Ці документи спрямовані на забезпечення профілактики інвалідності і інтеграції неповно-функціональних осіб у суспільство [2..3]. Слід визначити недостатню ефективність виконання Національної програми “Діти України” стосовно медичної реабілітації та соціальної адаптації дітей-інвалідів, про що свідчить динамічне зростання первинної інвалідності з дитинства та у віці старше 16 років. Тому Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України" на період до 2005 року (№42-201 від 24.01.2001 року) були визначені заходи щодо медичної реабілітації хворих дітей та їхньої соціальної адаптації [2-10].

Основні положення Закону і Програми відповідають "Стандартним правилам забезпечення рівних можливостей для інвалідів", затверджених Генеральною Асамблеєю ООН від 1993р. Особливе місце в стандартних програмах реабілітації інвалідів з дитинства (правило № 3), займає крім системи заходів, направлених на відновлення їх фізичного, психологічного, духовного здоров'я, соціально-адаптаційна профілактика захворюваності. Для України розробка питань удосконалення реабілітації має особливе значення, поскільки рівень захворюваності та інвалідності дітей у країні високий.

Питання захисту як дітей-інвалідів, так і дитинства в цілому, слід розглядати на різних рівнях: політичному, законодавчому, програмно-економічному, організаційно-керівничому. Роботу на всіх цих рівнях слід інтенсифікувати.

Державна політика соціального захисту дітей має носити самостійний та комплексний характер. Вона не може бути придатком демографічної, сімейної або молодіжної політики, а повинна здійснюватися за окремими напрямками, включаючи заходи у сфері економічних, правових, національних, демографічних, шлюбно-сімейних відносин. Проведення державної політики соціального захисту дітей передбачає прийняття не тільки відповідних рішень вищими органами державної влади України, а їх підкріплення на місцях рішеннями органів самоврядування, а також широке інформування громадськості та формування суспільної думки на користь дітей-інвалідів. Необхідно залучати до вирішення цих проблем дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ).

Діти, у тому числі інваліди, не мають права виборчого голосу і не можуть впливати на формування державної політики. Але саме тому моральний обов’язок кожного громадянина -зробити свій внесок у забезпечення їх благополуччя. При формуванні нової концепції політичного і соціального розвитку суспільства та держави повинні бути враховані інтереси та потреби дітей як специфічної соціально-демографічної категорії населення.

Погіршення здоров'я дитячого населення є глобальною національною проблемою і вирішення цієї проблеми повинно стати цілеспрямованим, постійним процесом з чітким усвідомленням, що це питання державної ваги.

Автори


Кільк. сторінок: 180. Рік видання: 2003.

Теги:

Также Вас могут заинтересовать:

Риков С.О., Варивончик Д.В.

Книга призначена для лікарів-офтальмологів, інфекціоністів, педіатрів, терапевтів, сімейних лікарів, студентів медичних вузів
Подробнее ›

Цена: 95 грн.
Риков С.О., Шпак Г.В., Лаврик Н.С., Вітовська О.П., Шаргородська І.В., Скрипниченко І.Д., Збітнєва С.В., Бакбардіна І.І., Обухова Н.А.

Навчально-методичний посібник призначений для офтальмологів, лікарів загального профілю, сімейних лікарів, педіатрів.
Подробнее ›

Цена: 150 грн.
Риков С.О., Варивончик Д.В.

Методичні рекомендації розраховані на лікарів-офтальмологів, лікарів-інфекціоністів, лікарів Центрів профілактики та боротьби зі СНІДом.
Подробнее ›

Цена: 40 грн.
Курышева Н.И.

Книга для усовершенствования врачей и офтальмологов, занимающихся научными исследованиями.
Подробнее ›

Цена: 250 грн.
Бржеский В.В., Астахов Ю.С., Кузнецова Н.Ю.

Книга для врачей, обучающихся основам офтальмологии и уже практикующих врачей-офтальмологов.
Подробнее ›

Цена: 250 грн.
Еричев В.П., Вострухин С.В.

Книга предназначена для ученых, офтальмологов, ординаторов и лаборантов, планирующих заниматься фоторегистрацией
Подробнее ›

Цена: 700 грн.